Не пропусти цікаві новини
Push-трафік ще кілька років тому вважали золотою жилою арбітражу: дешевий, масовий, простий у запуску. Кліки сипались сотнями, CPM — копійчані, а креативи — максимально прямолінійні. Але світ змінився. Браузери закручують гайки, мобільні ОС вирізають пуші з корінням, юзери або ігнорять, або відписуються. А тим часом рекламодавці все ще ллють.
Чому? Бо пуш усе ще може працювати, але вже не “на авось”, а за чіткими правилами.
Буде конкретика, аналітика, приклади й поради для тих, хто хоче зрозуміти: чи варто запускати пуш у 2025, чи це ще один рудимент, який скоро піде слідом за popunder’ами та клікандерами.
Push-реклама — це не банер на сайті, не пост у стрічці й не відео до ролика. Це повідомлення, яке “вистрілює” прямо в очі користувачу — поверх усього, де б він не був. І найцікавіше: людина не шукає цей контент, вона навіть не обов’язково щось читає чи скролить. Вона просто отримує сповіщення — у браузері або на телефоні.
Це й є push: короткий текст із заголовком, кнопкою, зображенням і посиланням, який прилітає напряму в нотифікації користувача. Не в Instagram, не в Messenger — а в систему. Як SMS, тільки без номера. Як Viber, тільки без Viber. Реклама, яка вдає із себе щось особисте.
На десктопі — це сповіщення в правому нижньому куті браузера. Типовий приклад: “Вам зараховано 3000 грн бонусу заберіть зараз!”. Може з’явитися навіть тоді, коли сайт, на якому юзер колись “підписався”, вже давно закрито.
На мобільному це звичайне повідомлення в шторці сповіщень: “Сьогодні останній день акції — натисни тут!”. Виглядає як повідомлення від додатку, хоча його відправили через браузер.
Push може прилітати і тоді, коли користувач не памʼятає, що взагалі на щось підписувався.
Це той самий “правильний” пуш, який прилітає в браузер після того, як користувач натиснув “Allow” на якомусь сайті. Збирання підписників — легальне, а реклама йде через браузерну систему сповіщень (Chrome, Firefox тощо). Можна таргетитись по гео, браузеру, часу — як у нормальному трафіку.
Це не зовсім пуш у прямому сенсі. Це банер, стилізований під пуш, який зʼявляється прямо на сайті, без згоди користувача. Він виглядає як сповіщення, але технічно — це просто HTML-елемент. Його використовують для того, щоб обійти обмеження браузерів. Такі оголошення частіше бачать усі підряд — і боти, і живі.
Цей формат додає “події” в календар користувача, які потім приходять як сповіщення. Його майже не використовують у 2025, бо юзери втомились від спаму, а мобільні системи почали жорстко це фільтрувати. Але колись він працював — особливо в підписках.
Push це активне втручання. Він сам зʼявляється на екрані, без участі користувача. Банер це просто частина сайту, яку можна проігнорувати. Нативна реклама — частина контенту: “читай статтю, а от і наш оффер між абзацами”. Popunder — це нова вкладка, що відкривається непомітно. А пуш це одразу “на передову”: його не побачити неможливо.
Головна перевага push його помітність. Мінус в ній же. Якщо не вгадати з креативом або частотою — користувач відписується, блокує, забуває назавжди.
Користувач бачить push-рекламу:
У всіх випадках він бачить заголовок, текст, іконку або зображення, іноді кнопку. Його завдання або натиснути, або проігнорувати. Завдання рекламодавця — зробити так, щоб не проігнорував.
Пуш-трафік — це гра на увагу. Це формат, де не важливо, що ти продаєш, якщо ти не вмієш першим рядком пробити інформаційний щит. Це формат для тих, хто вміє працювати на швидкість реакції. Але 2025 — уже не 2019. І щоб пуш не став просто дорогим спамом, треба знати, як ця система працює. Про це — далі.
Push-реклама виглядає просто: прилетіла нотифікація, користувач натиснув, перейшов на сайт. Але за цим стоїть ціла схема з технікою, грошима і десятками посередників. Якщо хочеш розібратись, де тут гроші, хто реально заливає пуш у 2025 і чому ти можеш зливати бюджет, поки інші заробляють дивимось у глибину.
Усе починається з моменту, коли користувач заходить на сайт і тицяє «Дозволити сповіщення». У цей момент браузер зберігає його як підписника — тепер йому можна надсилати пуші напряму, навіть якщо сайт давно закритий. Цей підписник потрапляє в базу — а от хто має до неї доступ, залежить від того, кому належить сайт і яка мережа з ним працює.
Далі — класичний ланцюжок:
User → підписка → база → пуш-мережа → адвертайзер → трафік.
Це ті, хто збирає підписників. Вони ставлять скрипт на сайт, просять юзера натиснути “Allow” — і продають цю підписку далі. Чим більше трафу — тим більше бази. Чим краще база — тим дорожче її кліки.
Вони агрегують бази з десятків (або сотень) сайтів, щоб сформувати великий обсяг трафіку й продати його рекламодавцю. Більшість пуш-мереж — це просто біржі підписок: у них немає своїх сайтів, але є скрипти, API, правила доставки, антифрод-системи. Наприклад: PropellerAds, RichPush, MegaPush, DatsPush.
Це ті, хто викуповує трафік гуртом і перепаковує його: змінює гео, додає фільтри, крутить через свої DSP або боти. Часто запускають свої звʼязки або продають «білий пуш» як smartlink. Грають на різниці цін і, якщо вміють, заробляють більше за всіх.
Це ті, хто платить. Вони створюють креатив, налаштовують кампанію, заливають оффер і отримують кліки (або не отримують, якщо фрод, сліпота або погане гео). Саме від них йде трафік на партнерки, свої продукти, додатки, лендінги.
Push — це інструмент швидкого охоплення. Якщо в тебе масовий оффер, простий креатив і досвід з оптимізацією, можна заходити і з ROI. Але схема працює не для всіх:
Пуш-реклама — це ринок із чіткою ієрархією. Якщо не розумієш, де ти в ланцюгу, швидко станеш донором. У наступному блоці — що з push-трафіком в Україні зараз, і чи варто взагалі лізти в це гео.
Push не помер, він просто перестав бути “легкими грошима”. І хоч більшість арбітражників уже давно перейшли на інші формати або зливаються в нуль, є кейси, коли пуш усе ще працює. Але тепер це не про “залив з мобілу за 50 баксів” — а про виважений запуск у правильному контексті.
Push — це все ще один із найдешевших способів перевірити, чи “чіпляє” заголовок, візуал, структура сторінки або сам оффер. Особливо якщо мова про нові нішеві продукти або нестандартні підходи. За $20 можна отримати 1000+ кліків і зрозуміти: юзер взагалі клікає? Реагує? Скролить ленд?
Це не про конверсії — це швидкий фідбек від живих людей (або не дуже). Якщо у вас команда креаторів або копірайтерів пуш може бути розхідним полігоном для ідей.
Якщо ти не купуєш підписників, а збираєш свою базу через сайт, контент або продукт це вже зовсім інший рівень гри. Твоя база це твій whitelist, і в неї можна відправляти релевантні сповіщення хоч щодня.
Наприклад:
У власній базі немає фроду, ботів і “мертвої аудиторії” ти сам відповідаєш за якість. Якщо в тебе класний продукт і трафік із SEO, контенту чи пабліку гріх не збирати push-підписки.
У гео типу Індії, Пакистану, Латинської Америки чи Африки push ще може показувати результат особливо в вертикалях sweepstakes, антивіруси, мобайл саби, софт, нутра. Там ще не таке перенасичення, юзери більш довірливі, а бази — менш вигорілі.
Але важливо: без антифроду, фільтрів і трекінгу — навіть у Tier-3 буде 70% сміття.
Ще один кейс, де push живий це ретаргет по власній базі. Якщо в тебе є підписники (з контенту, e-com, блогу, гри тощо), пуш можна використовувати як доповнення до email- або sms-кампаній. Це швидше, дешевше і миттєво вистрілює в очі.
Тут важлива частота, час і релевантність. Коли юзер уже знайомий з брендом, це може дати ROI в рази вище, ніж холодний трафік.
Якщо ти тільки заходиш у арбітраж і думаєш “пуш — це ж дешево!”, зупинись.
Push у 2025 — це інструмент для тих, хто вміє фільтрувати, аналізувати і рахувати.
Пуш усе ще працює, але точково. Не як масовий канал, а як допоміжний інструмент. Не для всіх, а для тих, хто вміє ним керувати. Як з ножем, коли можна приготувати вечерю, а можна порізати собі все, що тільки можна.
Запускати пуш-рекламу без підготовки — це як грати в рулетку на всі гроші. І найімовірніше, що куля буде твоя. Щоб не злетіти з бюджету за дві години й не отримати замість трафіку — ботів, тобі потрібно знати, де дивитись, що налаштовувати і як тестити правильно.
Ось на що обов’язково звернути увагу, якщо не хочеш втратити банку за кілька кліків.
Пуш — це не лише cheap traffic, це ще й potential garbage. Багато мереж подають ботів під виглядом реальних юзерів. Тому тобі потрібен трекер (RedTrack, Voluum, Binom) із можливістю аналітики на рівні кліків.
Перевіряй:
В ідеалі юзай антифрод-сервіси: Adspect, FraudScore, TrafficGuard. Так, це платно. Але дешевше, ніж спалити $100 на ботів.
У 2025 ти або борешся з фродом, або працюєш на нього. Тому:
Пуш-мережі зараз самі бояться вигоріти, тому хороші партнери дадуть інструменти, щоб ти фільтрував.
Push — це бій за 2 секунди уваги. Тут не працює “розкажи все” працює “зачепи й змусь клікнути”.
Формула сильного пуша:
Це може бути:
Головне — не бути банальним. Юзери бачили вже все: “Ви виграли iPhone” не качає навіть у Конго. Тестуй нові підходи, пробуй нейропідказки (Neuronwriter, ChatGPT+PromptBase) і адаптуй креативи під гео.
Пуш легко “з’їдає” бюджет, особливо якщо ти поставив auto-bid, забув обмежити гео й ллєш усе підряд. Тому:
І найголовніше не роби висновків після 100 кліків. Пуш-трафік іноді дає затримані конверсії, а іноді просто симулює “живий потік”, який нічого не вартий.
Пуш у 2025 це гра на виживання, а не на обсяг. Якщо хочеш результат — грай обережно, міряй усе, став під сумнів навіть “реальну” конверсію. Бо поки ти думаєш, що ллєш на Індонезію, тебе вже зливають із Вірменії через румунський проксі.
Push це не мертвий формат. Але й не панацея. У 2025 він перетворився з “дешевого золота” на інструмент, який вимагає точності, аналітики й фільтрів. Це як працювати з мінним полем: крок у бік — і бюджет летить у повітря.
Так, ціна за клік все ще смішна. Але дешева ціна ≠ вигідно. Бо якщо за нею стоїть бот, проксі або “юзер” з активністю 0.3 секунди — це просто дірка в гаманці.
Пуш усе ще дає результат:
Але він не працює в лоб. І точно не працює для всіх.
Для українських продуктів, особливо з обмеженими бюджетами, пуш — це ризикований канал. Перед тим як лізти, треба все порахувати: CAC, LTV, конверсії, фрод-рейт, реальний трафік. І чесно відповісти: це про ROI чи просто “ну спробуємо”?
Пуш не мертвий. Але й не пробачає помилок. І якщо хочеш з ним працювати, то будь готовий рахувати кожну копійку. Інакше вона рахуватиме тебе.