Не пропусти цікаві новини
Якщо хтось і може розповісти, що таке справжня еволюція кар’єри, то це вона! В її резюме, здається, є все: від колекторської компанії до маркетингової агенції Leadpanda, від державної служби до медіа, від криз до нових стартів. І жоден поворот не був випадковим.
У цій розмові наша Альона, CCO Panda Media, говорить про все та без прикрас: про вигорання, нові виклики, моменти, коли хотілося все кинути, і про те, як з усього цього вона зробила власну систему росту.
Це не просто історія професійного шляху, а історія трансформації.
Іноді мені здається, що якби я вписала всі свої досвіди в резюме, то HR-и вирішили б, що в мене або синдром надпродуктивності, або я просто «трошки не в собі». Попри це, я завжди досить стабільна в роботі, адже ніде не працювала менше трьох років. Але різноманітність сфер, у яких встигла побувати, вражає навіть мене саму.
Починала я ще у 16 (класика жанру), як промоутерка в супермаркеті. Найкумедніший досвід був, коли в 17 років, я консультувала покупців щодо коньяків. Перед цим нам, до речі, провели дегустацію щедру, як на той вік. Тож навіть боюся уявити, що саме я там людям нарекомендовувала.
Далі пішло веселіше:
У компанію я прийшла саме в білу маркетингову агенцію, а залучення до медіа сталося вже трохи пізніше. Перед працевлаштуванням, звісно, зробила свій ресерч, поверхнево почитала, що таке партнерський маркетинг, але, чесно кажучи, зрозуміла небагато.
Моє ставлення до ніші спершу було радше негативним. Я людина з досить чіткими принципами, і для мене важливо залишатися чесною перед собою, працювати над тим, що має сенс і користь. І саме це я повністю реалізовую в Leadpanda Agency.
На старті залучення до медіа мені здавалося, що розібратися буде набагато складніше. Але в реальності я просто «ввірвалась у нішу з ноги у двері»: одразу конференції, нетворкінг, знайомства. Завдяки досвіду в комерційному управлінні та продажах мені було нескладно зрозуміти внутрішню логіку процесів, вибудувати зв’язки, побачити сильні сторони компанії й підтягнути ті зони, які потребували покращення.
Вибір компанії був зумовлений насамперед агенцією, я завжди працювала на ринку послуг і добре розумілася на маркетингу. Мене цікавила саме ця логіка бізнесу, структура, системність.
У медіа я теж прийшла свідомо, хотіла краще зрозуміти нішу зсередини, її специфіку, процеси, командну динаміку. До того ж я не з тих, хто довго затримується в одній ролі. На жодній роботі не обмежувалася однією посадою чи напрямом, мені завжди потрібен розвиток і нові виклики.
Мабуть, у той час, який випав на всіх нас зараз, бажання «зупинитись і все кинути» виникало не раз. Але я за натурою позитивна людина, у будь-яких кризах бачу не катастрофу, а точку росту й трансформації. І, як показує досвід, саме так воно зазвичай і відбувається.
Щодо бар’єрів після роботи в білих нішах, головний із них, мабуть, у тому, що рівень кваліфікації спеціалістів у «сірих» напрямках часто помітно нижчий. А ще вражає загальний рівень нейтральності: позиція «не все так однозначно» стала майже правилом.
Для мене принциповість і професійність не порожні слова.
Як би це зараз не прозвучало, але саме колекторська компанія стала для мене визначним етапом. Саме там я пройшла шлях від звичайного оператора до керівниці великого відділу. І саме там отримала ті базові, але критично важливі навички, без яких неможливо стати сильним лідером: управління людьми, реагування на кризи, автоматизація процесів, оптимізація, побудова структури, командна робота.
Кожне місце роботи залишало свій слід, кожен досвід додавав мені нові грані, і всі вони важливі. Завдяки цій різноманітності ніш я навчилась надзвичайно швидко адаптуватися до нових викликів і середовищ.
І, мабуть, саме це зараз моя суперсила.
Насправді цей досвід звучить так, ніби це був кінець. Але для мене він став початком росту. Абсолютне вигорання, менталка, відправлена «за далекі гори», нервові зриви – усе це я пройшла на власному досвіді. Було важко, боляче й виснажливо.
Але саме через це я вийшла з перемогою іншою, свідомішою, ціліснішою. І, мабуть, саме завдяки тому періоду, сьогодні я та версія себе, яку всі знають зараз.
Навчала мене, звісно, практика і мій колишній, яскраво виражений «режим досягатора». Що і кому я тоді доводила, вже не згадаю, але головне, що зараз я так більше не роблю.
Курсів за ці роки було безліч і продовжують бути. Так само, як і професійної літератури. Найбільше мене завжди цікавили теми управління, автоматизації та оптимізації процесів, усе, що допомагає будувати ефективні системи й команди, які реально працюють.
Помилка, яка змінила все – це забивати на себе, віддаватися роботі повністю, не залишаючи там себе. Не маючи стабільної менталки та коли ти не вмієш бути щасливою сама з собою – не вийде нічого, точніше вийде, але недовго.
Насправді я вдячна абсолютно кожному своєму досвіду і не змінювала б нічого, адже саме він мене зробив такою як я є зараз. Без тих помилок, досвіду, поразок та перемог, не було б мене такої як зараз і не було б зараз цієї статті.
Ох, той самий 2020 рік, корона. Тоді я була готова йти касиром в Сільпо, але все повернулось так, що пішла в КМДА і створила моніторинговий центр по протидії COVID-19 з 200 людей (103 дні без жодного вихідного, тотальний шок від роботи держструктур – повторювати не рекомендую нікому).
Чи були моменти, коли ти реально думала: «Це факап, я не витягну»? Як ти вибиралась із цього стану?
Звісно був, і не один. Як і про досвід під час короновірусу, так і в сфері організації івентів під час війни – це були досвіди з постійними викликами і де нічого не могло йти по плану. Але виходило,і створила, і в систему, і в прибуток.
Згадувала вище. Це панібратсво з «сусідами» та часто низька експерність людей в ніші (далеко не у всіх, але, на жаль, це часта історія).
Хантинг в нашій ніші дуже розповсюджений, але напевно найдивнішим це була пропозиціяя стати (цитую) «тімлідом тімлідів» в онліку)).
