Стиль vs правки: дизайнерка Leadpanda — про те як створювати креативи, які дійсно працюють

Фірмовий стиль у креативах — це must чи вигадка дизайнерів, які просто хочуть “як у портфоліо”? Чи можна зробити швидко й красиво без втрати айдентики? І як не згоріти, коли клієнт править усе під свій настрій?

Читайте відверту розмову з експерткою в креативах та дізнавайтесь про те, як народжується впізнаваний стиль та чому шаблони — це не завжди зло, а наш друг. І врешті решт, як виглядає дизайн, який не працює, навіть якщо гарний і подобається фаундеру.

Про те і навіть більше далі в розмові з нашою героїнею – Катерина, графічна дизайнерка Lead Panda.

Про “фірмовий стиль у креативах”: чи існує він взагалі?

Звісно, існує. Особисто я поділяю їх на два варіанти: фірмовий стиль бренду компанії та фірмовий стиль самого дизайнера.

З першим усе зрозуміло — ти дотримуєшся чітких правил брендбуку: десь вони дуже конкретні, десь — більш узагальнені й дають більше свободи. Там усе витримано в єдиному стилі: брендові елементи, кольори, шрифти.

А от другий варіант цікавіший — кожен дизайнер має свій власний стиль подачі, і багатьох можна впізнати саме за ним. Це проявляється як у проєктах, так і в особистих роботах чи соцмережах, де спочатку не потрібно було підлаштовуватись під жодні правила.

Як зрозуміти, що стиль працює, а не просто подобається дизайнеру?

Так, дизайнерам часто доводиться прибирати своє «я» з проєкту бо так потрібно. Як це зрозуміти? За досягнутою метою. А мета дизайну така: привернути увагу, зрозуміло донести інформацію, запам’ятатися, створити емоційний зв’язок.

Якщо мета досягнута, є відгук і результат — значить, дизайн працює. Звісно, перед цим проводиться аналіз: нововведень у ніші, конкурентів, аудиторії тощо. Визначається доречність, спосіб передання цінностей самого бренду чи компанії, формується ідея.

Що краще: впізнаваність чи трендовість?

Якщо обирати щось одне, то, звісно, впізнаваність.

Бренд має створювати в уяві аудиторії особливий образ — завдяки закладеним характеристикам, атрибутам та асоціаціям. Дизайн допомагає встановити візуальну мову комунікації між брендом і клієнтом. Грубо кажучи, «база» повинна занурити аудиторію в атмосферу цінностей та автентичності бренду, поступово розповідаючи деталі, які ЗАВЖДИ пов’язані між собою — саме для цього і створюються чіткі правила.

А вже далі, всередині цієї системи, можна й навіть ПОТРІБНО ситуативно впроваджувати тренди — у креативи, інфоприводи, наприклад, свята, події, колаборації тощо. Тут ще все залежить від ніші: хтось може дозволити собі більше відійти від айдентики, а хтось — ні.

Як ти шукаєш баланс між «швидко зробити» і «зберегти стиль»?

Якраз правила і полегшують задачу «зробити швидко»: ти не шукаєш шрифти заново, не вигадуєш, куди ставити текст, а куди — зображення.

А ще, оскільки я креативна людина і часто залежу від настрою, то мені простіше, коли є міні-заготовки, шаблони — ти не починаєш з нуля, а найчастіше просто адаптуєш.

Що найважче: придумати стиль чи втримати його в роботі?

Особисто для мене найскладніше — вигадати стиль. Це насправді трудомісткий процес, який складається з десятка окремих завдань і до того ж вимагає глибоких маркетингових знань, насмотреності, орієнтації в ніші та серед конкурентів.

Далі вже йде пошук ідей для конкретних креативів — під запит і з грамотним впровадженням цих ідей.

Бувало, що клієнт “вбивав” стиль своїми правками? Як рятував ситуацію?

Це моя болюча тема. Скажу так: клієнт не завжди має рацію, і навіть, якщо він знає бренд зсередини, це не означає, що «йому видніше», бо дуже часто власник — не цільова аудиторія бренду. А така річ, як «подобається / не подобається» — досить суб’єктивна. Не кажу, що так у всіх, але такі випадки траплялись.

Як виходила з ситуації? Спочатку, звісно, презентуєш і пояснюєш, чому саме так, а не інакше. Потім приходять правки, й ти розумієш, що це взагалі «не туди». Тоді пояснюєш, чому це не спрацює, наводиш аргументи й приклади — і тут тебе або чують, або ні. І якщо після довгих дискусій тебе все одно не чують, ти зрештою погоджуєшся, робиш так, як просять і тихенько виводиш це хоча б у якусь презентабельну картинку.

Такі проєкти, мабуть, були у всіх дизайнерів, особливо на початку шляху, коли ти не вибираєш серед десятків замовлень і не завжди готовий сперечатися з клієнтом. Але зате набираєшся досвіду.

Які факапи найчастіше бувають, коли команда намагається створити впізнавані банери?

Напевно, найголовніший факап — це одноманітність там, де насправді є простір для креативу. Треба вміти тримати баланс між впізнаваною айдентикою та доречним креативом, трендами.

Шаблони — це добре, але з ними теж потрібно вміти працювати: ситуативно змінювати залежно від контексту.

Як зрозуміти, що стиль не працює, а просто “шумить”?

Хаотичність, відсутність логіки та цілісної картинки бренду. Зайві деталі, які знижують сприйняття сенсу, коли на запитання «навіщо це тут?» немає відповіді.

Ну і найголовніше — відсутність реакції аудиторії, коли дизайн не викликає жодних емоцій.

Як бачите, фірмовий стиль — це не про рамки, а про напрям. Він не обмежує, а дає опору. Допомагає не губитись у правках, не починати з нуля кожного разу, не втрачати себе у проєктах. 

Катерина чесно розповіла, як тримати баланс між шаблоном і креативом, між баченням клієнта і реальністю ринку. І ще раз нагадала: навіть найкрасивіший дизайн нічого не вартий, якщо не працює.

Тож створюйте красиво, але змістовно. І пам’ятайте: хороший стиль це той, що живе довше за тренд.