Він починав із товарки, збирав першу команду з родини, продавав машину, коли грошей не вистачало навіть на базове і все одно не зупинявся. Сьогодні Олег Купець, Owner KuTeam, KuPartners, власник сітки телеграм-каналів, один із тих, хто говорить про арбітраж як про шлях системності й людяності.
Як вижити на ринку, що постійно перезавантажується і чому справжня сила в здатності не здаватися.
З чого почалася твоя історія в ніші?
Усе почалося з товарного бізнесу. Спочатку це були класичні e-commerce проєкти — інсташопи, лендінги, маркетплейси. Частину товарів тестували через CPA-мережі, і саме тоді вперше відкрили для себе індустрію партнерського маркетингу.
З часом стало очевидно: душа прагне більшої свободи. Хотілося працювати віддалено, без прив’язки до конкретної локації, мати гнучкість і незалежність. Тому у 2020 році команда свідомо зробила крок у нову вертикаль iGaming і повністю занурилася у світ партнерського маркетингу.
Якою була твоя перша команда?
Початок був по-домашньому: перша команда – я, дружина, сестра та племінниця, які допомагали фармити акаунти та тримати операційну сторону на плаву. Ми тестували формати, крутили креативи і вчилися на власних помилках.
Пізніше була фаза «швидкого найму» спробував залучити вже відомих на ринку «зірочок», але з цілого ряду причин цей підхід не спрацював так, як очікувалося. Тоді повернувся до іншої стратегії: будувати команду навколо власної експертизи — виховувати людей у своїй системі, рости разом і формувати культуру роботи з нуля.
Шлях не був простим: за цей час зробили кілька спроб масштабування й у сумі зібрали та «розібрали» шість-сім команд. Кожна з цих невдач навчила: краще повільно вирощувати компетенції всередині, ніж шукати швидкі результати за рахунок чужого бренду.
Який був найжорсткіший період у розвитку і як його пройшов?
Початок був справді жорсткий. Ми “спалили всі мости” й вирішили йти ва-банк — без запасного плану, без фінансової подушки. Дуже швидко це обернулося кризою: грошей катастрофічно не вистачало, у сестри діагностували рак (зараз, на щастя, усе добре), довелося витягати ресурси звідусіль, брати борги, навіть продати машину.
Контраст був відчутний: ще недавно у товарці — стабільний плюс, а тут — не просто відсутність прибутку, а глибокий мінус. До фінансових проблем додалися ще й сімейні, які потребували великих витрат і моральної витримки.
Як впорався? Працював на межі по 18–20 годин на добу, спав по 2–3 години. Це не красиві слова, а реальність того періоду. Саме тоді з’явилися панічні атаки, невроз і ГТР.
Рятувало спілкування з однодумцями ми ділилися досвідом, підтримували один одного, і паралельно я не припиняв спроб зібрати перший справжній кістяк команди. Коротко кажучи, не зупинявся, навіть коли не виходило. І, мабуть, саме ця впертість стала головною причиною, чому зрештою вдалося вистояти.
Як ти відбираєш людей у команду? Що важливіше навички чи людина?
Ключові навички, які я ціную в команді, — це soft skills і мета, про які говорив у своєму виступі.
Для нас важлива включеність, самовіддача, серйозне ставлення до справи та щире бажання розвиватися саме в цій ніші. Це база, без якої не працює жоден проект.
Хардскіли — вторинні. Їх можна здобути з досвідом, навчити можна майже будь-кого. Як я люблю казати: «Навіть ведмедів у цирку навчили кататися на велосипеді, але людьми вони від цього не стали».
Тому ми шукаємо не просто виконавців, а Людей з великої літери: з емпатією, мисленням, цінностями. Усьому іншому можна навчити, якщо є характер і бажання рости.
Які три принципи лежать в основі твоєї роботи з партнерами та командою?
Чесність, прозорість, знову ж таки, загальна залученість і самовіддача. Але чесність – в першу чергу.
Як ти бачиш зміни в арбітражному ринку у 2026? Що стане ключовим — AI, data або комʼюніті?
Тут є свого роду парадокс: нічого нового не відбувається, тому що зміни — це і є наша нова постійність. Усе рухається настільки швидко, що майбутні трансформації вже не сприймаються як щось несподіване це просто природний розвиток процесів.
Штучний інтелект поступово спрощує роботу в усіх напрямках від креативу до аналітики. І саме той, хто першим почне впроваджувати AI у свої процеси, виграє найцінніше — час.
Разом із цим будуть змінюватися цінності всередині компаній, корпоративна культура, підходи до комунікації та командної роботи. Бізнес майбутнього — це не тільки про технології, а й про новий рівень усвідомленості та людяності.
У чому, на твою думку, сила українських команд?
В умовах “проростання”. Чим складніший старт – тим стабільніший політ.
Що б ти сказав тим, хто тільки мріє зібрати свою арбітражну команду, але не наважується?
Пробуйте, робіть, але не сподівайтеся, що все вийде з першого разу.