Не пропусти цікаві новини
Цей день настав! Гра S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl нарешті побачила світ — і це справжня подія не лише українських, а й світових геймерів. Цю гру чекали роками, анонсували її ще далекого 2010 року. Уявіть, наскільки довгим був процес її створення! А зараз «Серце Чорнобиля» зірвала всі можливі джекпоти: потрапивши в топ продажів в Steam та залишивши позаду не лише круті AAA-ігри, а й навіть безкоштовні хіти чи сам Steam Deck.
Ми встигли прожити понад 30 годин у Зоні до офіційного виходу. За цей час довелося втікати від мутантів, перебити не один десяток бандитів, слухати анекдоти біля багать, і, звісно ж, ловити той неповторний дух сталкерства. Далі хочемо поділитись, чим саме вражає ця гра і як вона затягне вас у свій радіаційний вир.
Все починається з загадкового артефакту, який несподівано опиняється в квартирі Скіфа, пробиваючи в його оселі величезну діру. Скіф — хлопець сміливий і кмітливий, тож вирішує розібратися, звідки взявся цей артефакт і чому він опинився під його ліжком. І, звісно, єдине місце, де можна знайти відповіді, — це Зона. Озброївшись спеціальним сканером і заручившись підтримкою знайомого вченого, наш герой вирушає в пригоду.
Перше завдання? Пробратися на закриту територію й активувати артефакт за допомогою сканера. Для цього потрібно знайти правильне місце, уникнути кулі й пережити аномальний викид. Майже все йде за планом, аж поки вас підступно не атакує група невідомих злочинців. Скіф втрачає свідомість, сканер, артефакт і ледве уникає перетворення на черговий труп у небезпечній, хоч і романтичній, Зоні. Що залишається робити винахідливому герою? Правильно — розібратися в ситуації й крокувати небезпечним шляхом сталкера.
Це і є основою сюжету S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. Ви мандруєте Зоною, зустрічаєте цікавих людей і поступово складаєте пазл цього дивного світу. Сюжет розкривається через діалоги, катсцени, записки й аудіоповідомлення. Гравець дізнається, що в Зоні розпочато нову військову операцію, фракції уклали угоду «Договір Д4», а перемир’я ось-ось завершиться. Лідери угрупувань втомилися слухати військових і готові знищувати слабших.
Атмосфера жорсткої конкуренції пронизує кожен куточок Зони. Кожен другий персонаж попереджає: добрі сталкери тут довго не живуть. А навіть той, кого ви витягли з мутантських лап, скоріше назве вас божевільним, ніж подякує. Саме це і захоплює — розробникам вдалося відтворити автентичний світ, де виживання на першому місці, а люди шукають хоч якусь здобич.
Кожен NPC додає реалістичності. Хоча комусь «маскулінна» естетика може не сподобатися, глибина персонажів вражає. Люди, яких ви зустрічаєте, — це суміш меланхолії, відчаю, чорного гумору й божевілля. Деякі запам’ятаються надовго, інші промайнуть, мов іскри. Прискіпливим гравцям може здатися, що вони всі надто схожі, та GSC Game World вдалося створити магію напівтонів у їхніх характерах.
Щодо інструментів наративу, дехто може вважати S.T.A.L.K.E.R. 2 застарілою в певній мірі грою. Наприклад, під час радіоспілкування гравець повністю втрачає контроль, а також деякі переходи до катсцен виглядають незграбно.
Проте ці недоліки не псують загального враження від гри. Особливо, коли враховувати, як ретельно розробники підійшли до створення Зони. Вона соковита, наповнена трагедіями між рядками й слідами життя сталкерів. Локації, написи на стінах, мальовничі долини та майстерно розташовані трупи викликають бажання залишитися ще «на п’ятнадцять хвилин».
Почнемо з ігрового процесу. Можна поділити його на три основні частини: дослідження зони, управління ресурсами і бої. Найпростішою частиною є дослідження. У вас є цілих тридцять квадратних кілометрів, щоб досліджувати відкритий світ, який містить різні локації: покинуті котельні, села, заводи й багато іншого. В кожному куточку можна знайти хабар — шматок ковбаси, кілька патронів, пляшку горілки від місцевого виробника GSC або енергетик. Іноді натрапляєте на зброю чи хороший одяг.
Але до деяких хабарів ще треба дістатися, і це може бути не так просто. Одна з основних перешкод — це аномалії. Вони можуть бути різними: викривлена гравітація, електричні зони, вогняні гейзери, літаючі леза та навіть мильні бульбашки. Кожна з них загрожує серйозними втратами здоров’я, але досвідчений сталкер буде до них готовий. А от справжня проблема — це радіація.
Радіаційне поле — це одна з найкращих ігрових механік. Вона не лише обмежує, куди можна йти, але й чітко показує, хто новачок, а хто вже має на собі належний захист. І це не просто цифри — ви чуєте лічильник Гейгера і бачите, як на екрані з’являються білясті плями, що створюють ілюзію, ніби частинки летять прямо в екран. Чим глибше ви занурюєтесь у заражену зону, тим більший ризик і швидша смерть.
І ще одна цікава механіка — витривалість. Зелена смужка стаміни — вже знайомий елемент у багатьох іграх, але в «Серці Чорнобиля» вона працює по-особливому. Чим важчий ваш рюкзак, тим швидше ви втомлюєтесь, а відновлення енергії стає довшим. Щоб швидше відновитися, можна випити енергетик, але це дасть лише тимчасовий ефект і викликає голод. Та й не тільки на біг впливає ця механіка — навіть стрибки й удари стають важчими, коли витривалість низька. Це додає глибини та реалізму.
Далі йде управління ресурсами. Вага обмежена, тому ви не можете просто запакувати рюкзак зброєю й патронами. Якщо перенавантажити себе, кожні кілька метрів доведеться зупинятись і відпочивати.
Особливо підступними є продукти харчування. Спочатку не всі звертають увагу на цей момент і дивуються, чому ж рюкзак такий важкий. Зброї всього три одиниці, але виявляється, що у вас в рюкзаку п’ятнадцять кілограмів хліба і стільки ж ковбаси, не кажучи вже про величезну кількість горілки, яку ви берете, щоб зменшити вплив радіації. Хоча є й спеціальні препарати, але що ж краще «біленької», після якої кольори навколо стають такими яскравими?
І, зрештою, бої. Вони бувають двох типів: з мутантами і людьми. І ті, й інші — складні й вимагають серйозного підходу. Тут немає місця хаосу: треба продумати тактику, вибрати відповідну зброю, врахувати кількість аптечок та їжі, знати, куди відступити, де сховатися. Скіф не має якихось значних змін у характеристиках, рольової системи теж немає, але різних стратегій вистачає.
Можна прокрастися до табору і тихо усіх вбити, а можна зайняти снайперську позицію й по черзі знищувати ворогів. Або, врешті, просто озброїтись і з рюкзаком, наповненим аптечками й автоматами, пробратися через натовп ворогів. Тільки ось перемикання зброї й анімації можуть бути дратівливими. Проблеми виникають, коли намагаєшся швидко змінити зброю в розгарі бою. Під час стресу легко помилитися, і замість того, щоб дістати нову зброю, ви просто ховаєте ту, що була. І це не додає комфорту, коли гранати летять вам під ноги.
А тепер до неприємної частини — а який «Сталкер» без багів? Тут, мабуть, ніхто й не сумнівався, що на релізі гра не буде ідеально оптимізована. І, на жаль, це справдилося. Зупинимося на чотирьох найбільш очевидних проблемах. Перша — просадки FPS. Цікаво, що в самому центрі Зони, під час перестрілок, «Серце Чорнобиля» має стабільні 30-60 кадрів. Але є місця (наприклад, перша база «Варти»), де цей показник падає до 3-4, і це вже серйозна проблема.
Друга проблема — модельки персонажів. У грі є багато забавних моментів, коли після смерті бот раптом починає злітати в небо або провалюється під землю. Бувало, що NPC просто застрягали один в одному і так стояли якийсь час. І кількість ворогів, які після смерті позують у Т-позі чи А-позі – теж немаленька. Найгірше, коли деякі місії вимагають виконання складних маневрів: стрибнути туди, пролізти отут, пройти по вузькій дошці. У таких ситуаціях, коли кадри просідають і колайдери не працюють коректно, це вкрай псує враження від гри.
Хоча варто відзначити, що розробники потроху намагаються розібратися з усіма цими багами. Наприклад, була проблема з лікуванням поранених. Головному герою потрібно було вколоти аптечку в тіло союзника, але деякий час він колов її куди завгодно, тільки не в бота. Тепер ця проблема вже не така очевидна.
Ще одна проблема — текстури. Вони або мерехтять, або змінюють колір, і в результаті виглядають не дуже привабливо. Особливо, коли це якісь складні поверхні, типу іржавого металу, який колись був пофарбований у зелений.
І остання група багів — це звуки. У S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl під час боїв іноді звуки або зникають зовсім, або звучать дуже штучно. Є й інші дивні моменти, які нагадують Cyberpunk 2077 в його найгірші часи, коли ворог уже мертвий, але він все одно продовжує погрожувати криками. Або навпаки: ви в самому розпалі бою, і раптом хтось вигукує: «Все, він зник, спокійно, братва».
“Серце Чорнобиля” викликатиме захоплення, критику, ненависть, змусить затриматися на роботі або, навпаки, взяти вихідний. Проте ми переконані, що «Сталкер 2» не залишить байдужим нікого. Скільки б ви не сердилися через незручності та незавершену оптимізацію, все ж мусимо визнати — S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl — це справді величезна, захоплююча, місцями недосконала українська гра. Її атмосферу, переповнену тугою за чимось невідомим і меланхолією самотніх «вовків», неможливо не відчути. Вона захоплює мільйони гравців по всьому світу і не відпустить, поки вони не обійдуть всю Зону.
Можна ставитися до GSC Game World по-різному, до їхньої головної франшизи чи до того, що вони майже 15 років працювали над продовженням. Але якщо відкинути все не важливе, ми залишимося перед самим серцем цієї гри. Що ж ми маємо? Герметичний, маскулінний простір на тридцяти квадратних кілометрах, просякнутий байками біля вогнища і змішаним пострадянським запалом. Зброя, хабарі, негідники й тихі трагедії. І, звісно ж, купа затримок і море багів. Але це ж «Сталкер», як казав Хан Соло: «Чуї, ми вдома».
А ви вже потестили нову версію гри, які у вас враження від довгоочікуваного релісу?