Кінець епохи “спробувала — не пошкодувала”: як виглядає UGC, який викликає довіру, а не бан

Ви ще досі ставите на “відгук Ірини з Харкова”, який бачила кожна третя бабуся в інтернеті? 

Погані новини — у 2025 це вже не працює. Аудиторія втомилась від фейків, кричущих “мінус 14 кг за тиждень” і лендінгів, що виглядають як артефакти з 2016 року.

Користувачі більше не ведуться на тригери — вони ведуться на довіру. І саме тому зараз виграє не той, хто заливає більше трафіку, а той, чий креатив викликає відчуття “це справжнє”.

На арену виходить UGC 2.0 — новий формат користувацького контенту, що продає через емпатію, впізнаваність і формат “від своїх”. Це можуть бути:

У цій статті покажемо, чому стара школа “соцдоказів” вже мертва, які формати довіри працюють тут і зараз — і як ви можете зібрати свої UGC-креативи вже сьогодні, навіть без бюджету на продакшн.

Чому класичні “відгуки з лендінгу” більше не працюють

Відкрийте будь-який ленд 2018 року, і вас зустріне знайомий репертуар: “Я думала, що це обман, але вирішила спробувати — і не пошкодувала!” 

А під текстом — фото жінки з біржі, яке облетіло вже п’ять офферів: від крапель для очей до капсул від кредитів.

Такі “відгуки” ще зустрічаються на прелендах, але є нюанс: вони більше не працюють. У 2025 користувач став набагато обережнішим. І головне — він став недовірливим. Навіть параноїдальним.

Користувач більше не вірить шаблонам

Усе просто: довіра до стандартних, “копірайтерських” відгуків — на рівні землі. І от чому:

1. Занадто ідеально, щоб бути правдою

Реальні люди не пишуть так гладко. Вони не вставляють три вигуки “дякую!!!” в один абзац. І точно не пишуть фрази в стилі:

“Моя самооцінка виросла, і я нарешті відчула себе жінкою”.

Це звучить як поганий сценарій для реклами, а не як справжній досвід.

2. Однакові обличчя всюди

Середній юзер, побувавши на кількох лендінгах, легко впізнає:

• тих самих людей з фотостоків
• ті самі пози на білому фоні
• ту саму “щасливу жінку в офісі”, яка то худне, то заробляє, то виліковується від болю в спині

Користувач відкриває лендінг — і вже підсвідомо не довіряє.

3. Дискредитація формату

Шаблонні відгуки стали настільки масовим явищем, що сам формат “відгук на ленді” вже викликає скепсис. “Ага, знову Ірина з Харкова — цього разу схудла за 5 днів”.

Те, що раніше працювало як соцдоказ, тепер стало маркером фейку.

А що ж працює?

UGC (user-generated content) — так, але не в старому розумінні.
Бо фейковий відгук на ленді — це теж UGC. Просто мертвий, нещирий, непридатний до життя.

Сьогодні працює те, що виглядає максимально природно, “як з реального чату” або “як сторіз від знайомої”:

Це і є UGC 2.0 — новий рівень соцдоказу, який не просить довірити, а просто створює ілюзію справжнього досвіду. У 2025 ми вже не “впариваємо” продукт. Ми продаємо контекст, атмосферу, в яку глядач повірить.

Ваша задача — не переконати, а дати користувачу впізнати себе: у голосі, в міміці, у словах, у скріншоті з месенджера.

І чим ближче до реальності — тим більше шансів, що креатив не просто продасть, а зробить це на автопілоті.

Що таке UGC 2.0 і чому він працює краще за класичний маркетинг

Усе, що ми звикли називати UGC ще кілька років тому, сьогодні варто називати UGC 1.0. Це шаблонні “відгуки” на лендінгах, підставні коментарі у Facebook, статті з фейковими історіями успіху. Вони ніби й створені “користувачами”, але виглядають як театральна постановка для першого класу.

UGC 1.0 — це не просто вчорашній день. Це елемент, який вбиває довіру, а не створює її.

Що змінило гру?

UGC 2.0 — це вже зовсім інший звір. Це не просто “контент, створений користувачем”. Це контент, що виглядає так, ніби його створив реальний користувач без наміру щось продавати.

Його сила — не в копірайті, не в продакшні, не в тригерах. Його сила — у максимальній достовірності, у тому, що він зчитується як справжній.

UGC 2.0 — це:

• екранка переписки в Telegram з “реальним” запитанням і реакцією
• голосове повідомлення з емоцією подиву або сумніву
• відгук у форматі скрінкасту — “ось я замовила, ось що прийшло”
• інстасторі без фільтрів: розпакування, перше враження, реакція

Це сирий, чесний, інтуїтивно знайомий контент, який схожий не на рекламу, а на фрагмент звичного користувацького життя.

Ключовий принцип: достовірність > переконання

Класичний маркетинг завжди намагався переконати: через логіку, тригери, побудову довіри. UGC 2.0 цього не робить. Він просто вмикає підглядання, запускає ефект “це як у мене” — і саме тому працює.

Люди не довіряють копірайтерам. Але довіряють людям, які виглядають неідеально. Люди не хочуть чути: “Це найкращий засіб на ринку”. Вони хочуть побачити: “Ого, не думала, що реально спрацює. Дивись сам”.

Чому це “стріляє” саме в арбітражі

Арбітражні креативи працюють на швидкому емоційному контакті. У користувача є 2–3 секунди, щоб вирішити — скролити далі чи взаємодіяти.

UGC 2.0 вирішує цю задачу швидко й безболісно: 

• не викликає підозри, бо виглядає “своїм”
• не викликає спротиву, бо не тисне
• формує довіру до ситуації, а не до бренду

Це ключова відмінність. Користувач не думає, що довіряє компанії. Він впізнає себе у досвіді іншої людини, і цього достатньо, щоб клікнути або купити.

Тому сьогодні UGC 2.0 — не просто додатковий елемент до воронки. Це база довіри, без якої продаж стає в рази дорожчим.

І якщо ви все ще заливаєте класичні креативи без цього шару “реальності” — ви працюєте з холодною аудиторією, яка не довіряє навіть власному відображенню в дзеркалі.

Наступний крок — розібратись, які саме формати UGC 2.0 зараз дають результат, і як адаптувати їх під нутру, б’юті та фінансові оффери.

Формати UGC 2.0, які працюють у арбітражі

UGC 2.0 — це не просто стиль, а форма довіри. Формула проста: чим ближче контент до реального життя користувача, тим більше шансів, що він зачепить, затримає і сконвертує. Сьогодні у креативі важливо не “виділитись”, а “злитись із середовищем” — виглядати як частина звичного інфо-шуму, на якому мозок не ставить блок.

Нижче — формати, які реально залітають на нутрі, б’юті, фінансах і white-офферах. Це не теорія — це результат сотень тестів і десятків робочих зв’язок.

Скрінкасти з переписок

Що це: запис екрана, на якому хтось гортає чат — з клієнтом, саппортом, другом або “задоволеною мамою”. 

Як виглядає: звичний інтерфейс Telegram/WhatsApp, мінімум руху, максимум контексту.

Чому працює:

• формує ефект “підглядання”
• виглядає невимушено й достовірно
• натякає на реальну історію, а не на рекламний сюжет

Приклад:

Скрінкаст листування: “Замовила — і реально надійшло вже через 2 дні”, “Тільки не кажи нікому, але я в мінусі була. А тепер подивись на скрін!”

Формат чудово працює в нутрі (дієта, догляд, болі) та у white-офферах з “персональною історією”.

Voice-відгуки в Telegram-стилі

Що це: короткі голосові у форматі “записав друг”, “подруга скинула”, “відправили з саппорту”.

Тривалість: 7–20 секунд.

Голос: не дикторський, а звичайний — навіть трохи “неякісний”, трохи “нервовий”.

Чому працює:

• максимально живий, природний формат
• викликає емоцію — як голос друга, який щось розказує
• знімає рекламну напругу — не виглядає як реклама

Де залітає:

• фінансові оффери (“я не вірив, але реально вивів”)
• beauty (“серйозно, через тиждень шкіра стала чистіша!”)
• white-оффери (“поки що тестую, але перші результати є”)

Екранки з Instagram Stories або TikTok

Що це: фото/відео з інтерфейсом соцмереж, зроблене в стилі “знято по дорозі на роботу”. Може бути з субтитрами, емоджі, реакцією, голосом з-за кадру.

Чому працює:

• створює ілюзію справжнього посту
• вбудовується у контекст стрічки TikTok / Reels / Shorts
• викликає довіру завдяки знайомому візуалу

Ключ: показати “мить”, а не продукт. Реакцію, а не рекламу.

Приклад:

• “Анбоксінг у ванній” з реакцією типу “я офігела”
• Сторіс з підписом: “Ніхто не питав, але ось вам секрет”
• Клікбейт фраза в стилі: “Я не вірила в це гівно, але…”

Переписки з саппортом/ботом

Що це: скріншот або скрінкаст, де користувач спілкується з ботом або оператором.

Чому працює:

• додає авторитету (типу: “навіть у них саппорт адекватний”)
• створює враження, що процес перевірений
• викликає інтерес до того, що “всередині”

Особливо ефективно в:

• фінансових офферах (кредитування, інвест-платформи)
• сервісних продуктах (“ось що відповіли, коли я запитала про умови”)
• інфопродуктах (“бот надіслав мені матеріали — ось”)

Мікро-UGC відео

Що це: короткі (до 30 секунд) відео, де звичайна людина:

• ділиться першою реакцією
• демонструє продукт у дії
• розповідає про власний досвід

Формат: вертикальне відео, без монтажу, трохи “незграбне” — і в цьому його сила.

Чому працює:

• емоція > факт
• “якщо ця дівчина з підписниками 50 людей спробувала — можу і я”
• створює горизонтальну довіру (між звичайними людьми)

Це відео не про “вау, супер”, а про “я спробувала і в мене реально щось змінилось”.

UGC 2.0 працює не тому, що розповідає історію — а тому, що виглядає як фрагмент реальності, з яким користувач може себе ідентифікувати.

Найкращі формати — ті, які можна переплутати з особистим контентом друга, знайомого, чи блогера з 300 підписниками.

І саме тому вони заходять краще, ніж глянцеві креативи з ідеальним світлом і шаблонною “успішною історією”.