Не пропусти цікаві новини
Уяви: ти щойно розкодував, що таке CPA, і вже майже відчуваєш себе «в темі». Але тут на горизонті з’являються три нові абревіатури — CPL, CPS, CPI. І знову той самий вайб, ніби тебе викликали до дошки на уроці алгебри: усі впевнено кивають, а ти сидиш і думаєш, чи можна просто «проскролити» цей момент.
Спойлер: не можна. Бо саме від цих букв залежить, скільки ти реально заробиш і чи не зіллєш бюджет у нікуди. Тому давай розберемося простими словами, з прикладами й навіть з типовими факапами — щоб після цієї статті ти міг спокійно говорити про CPL, CPS і CPI без Google-перекладача в голові.
Три літери, які вирішують долю твоїх рекламних кампаній: CPL, CPS і CPI. Звучить як заклинання з Гаррі Поттера, але насправді це просто різні способи оплати за результат у рекламі. Давай по-людськи:
Коротко: CPL — дані, CPS — гроші, CPI — додаток.
Щоб зрозуміти різницю між CPL, CPS і CPI, давай подивимось на реальні сценарії.
Усе просто: рекламодавцю потрібні контакти потенційних клієнтів. Ти запускаєш рекламу курсу «Англійська за 30 днів», людина переходить на лендінг і залишає e-mail та номер телефону, щоб отримати безкоштовний вебінар. Для компанії це вже «лід», якого можна догрівати далі. Для тебе — оплата за кожен контакт. Зазвичай це від $1 до $5 за одного ліда, залежно від ніші та гео.
Тут платять тільки тоді, коли є реальний продаж. Наприклад, ти заливаєш трафік на сайт із кросівками. Людина бачить рекламу, заходить і купує пару Nike за $100. Рекламодавець радіє новому клієнту, а ти отримуєш свою комісію — скажімо, 10% ($10 з кожної покупки). Вигідно, але складніше: треба, щоб користувач не просто клікнув, а реально оформив замовлення.
Це історія про мобільні додатки. Умовно, компанія випускає нову гру-ферму і хоче, щоб її качали. Ти робиш креатив на кшталт «Посади свій перший віртуальний огірок прямо зараз», користувач встановлює додаток — і за це ти отримуєш гроші. Ставки зазвичай $0.5–2 за інсталл. Легко стартувати, але рекламодавець часто дивиться не тільки на скачування, а й на те, чи гравець залишився хоча б на кілька днів.
Коротко: CPL — це коли важливий контакт, CPS — коли є покупка, а CPI — коли скачали додаток.
На перший погляд здається: CPL, CPS, CPI — це просто різні цінники за дії користувачів. Але на практиці кожна модель має свої нюанси, про які краще знати з самого старту, щоб не спалити бюджет.
Ти можеш нагнати сотні лідів по $1, але якщо половина з них — студенти, які залишили фейкову пошту, профіту з цього нуль. Тут важлива якість, а не кількість. Ліди — це ще не гроші, це тільки шанс дотиснути їх до покупки.
Отримати відсоток від реального продажу — солодко, бо тут найбільший профіт. Але і «дотягнути» юзера до покупки значно важче: потрібні сильні креативи, прогрітий трафік і адекватний продукт, який реально продається.
Тут усе зводиться до того, щоб користувач встановив додаток. Найлегше це зробити з мотивованим трафіком (наприклад, «скачай — отримай бонус»). Але є нюанс: рекламодавці дивляться на retention — чи залишився юзер у грі чи додатку хоча б кілька днів. Якщо всі видаляють через годину — грошей може й не бути.
Класика: ти заливаєш трафік із TikTok, а потім дізнаєшся, що він заборонений для цього оффера. Гео, платформи, правила — обов’язково перевіряй перед запуском. Це зекономить нерви й гроші.
Висока виплата виглядає привабливо, але реальність інша: оффер із $100 за CPS може не давати конверсій, а CPL по $2 — приносити стабільний дохід. Дивись на конверсію і тестуй. Тільки так зрозумієш, що працює саме у твоїй зв’язці.
Коротко: для новачка найкраща стратегія — тестувати маленькими бюджетами, дивитись на якість трафіку і не женутись за цифрами у виплатах.
У арбітражі головне не просто «отримати дію», а зрозуміти, чи вона реально приносить гроші. Тому кожна модель має свої показники, за якими треба стежити.
Тут важливе не те, скільки контактів ти зібрав, а яка їхня якість. Якщо з 100 лідів тільки 5 дійшли до покупки — це сигнал. Дивись на CR (conversion rate) із ліда в клієнта. Інакше можна платити по $2 за «мертвих душ».
Тут король метрик — ROI. Порахуй: скільки вклав у рекламу і скільки отримав із продажів. Також важливий середній чек і повторні покупки: якщо клієнти повертаються — твій трафік реально якісний.
Скачати додаток — легко, а от залишитись у ньому — складніше. Тому дивись на retention (скільки юзерів залишаються через день/тиждень/місяць). Ще одна ключова метрика — LTV (lifetime value): скільки грошей приносить один користувач за весь час. Якщо LTV нижчий за вартість інсталу — бізнес із таким трафіком не піде.
Не ведись на «поверхневі цифри». Ти можеш мати 1000 лідів, але без продажів це мильна бульбашка. Завжди рахуйте не тільки виплати за дію, а й чистий профіт.
У арбітражі виграє не той, хто ганяє найбільше трафіку, а той, хто вміє рахувати цифри далі першого кліку.
Щоб не загубитися серед абревіатур і не витрачати бюджети даремно, варто тримати перед очима короткий конспект.
Це може бути e-mail, телефон або проста реєстрація. Модель зручна для старту, бо лід зазвичай дешевший, ніж продаж. Проте головна пастка — якість. Якщо контакти виявляться фейковими або нецікавими продукту людьми, рекламодавець їх не зарахує. Тут важливо дивитися не на кількість, а на те, як ці ліди далі переходять у покупців.
Ця модель дає найбільш зрозумілий результат, адже платять за конкретну дію — покупку. Вона може бути дуже вигідною: комісії часто великі, а повторні замовлення клієнтів приносять додатковий дохід. Водночас CPS вимагає якісної роботи з трафіком: сильних креативів, правильного налаштування кампанії, продукту, який реально купують. Тут варто стежити за ROI та співвідношенням витрат до прибутку.
Проста на перший погляд модель: користувач скачав застосунок — арбітражник отримав гроші. Проте рекламодавці майже завжди оцінюють не тільки факт встановлення, а й те, як довго користувач залишився в додатку, чи витратив там гроші, чи повернувся наступного дня. Тому ключові метрики тут — retention і LTV. Якщо користувачі масово видаляють додаток одразу після встановлення, кампанію можуть не зарахувати.
Перед запуском уважно перевіряй умови оффера: дозволені джерела трафіку, країни, формати реклами. Не обирай оффер лише за ставкою: цифра у виплатах виглядає привабливо, але може не мати нічого спільного з реальним прибутком. Завжди тестуй і дивися на конверсію. Головний показник успіху — не кількість кліків чи інсталяцій, а чистий прибуток після всіх витрат.
Коротко: CPL — це про контакти, CPS — про гроші, CPI — про інстали. Усі три моделі працюють, але кожна має свої ризики й особливості. Новачкам варто починати з невеликих бюджетів, експериментувати й поступово відточувати навички, замість того щоб одразу ганятись за найбільшими виплатами.
CPL, CPS і CPI — це не просто абревіатури, а три різні підходи до того, як у світі арбітражу рахують твою роботу. Від того, яку модель ти обереш, залежить і твій ризик, і твій прибуток. CPL зручний для старту, але потребує контролю якості. CPS приносить найбільше грошей, але вимагає сильних навичок і досвіду. CPI здається простим, але без хорошого retention і реальної цінності додатку перетворюється на злив.
Твоя стратегія як новачка не намагатися одразу «вистрілити» на найбільших ставках, а поступово тестувати моделі, порівнювати їхні результати й будувати власну систему. Почни з маленького бюджету, відслідковуй метрики, експериментуй з офферами й трафіком.
Арбітраж — це завжди практика. Теорія дає основу, але лише власні тести покажуть, що саме працює у твоїй ніші та з твоєю аудиторією.
І головне: не стався до CPL, CPS чи CPI як до «чарівних кнопок». Це лише інструменти. Як саме вони принесуть прибуток — залежить від того, наскільки грамотно ти з ними працюєш.