Маркетинг за останні роки змінився до невпізнаваності. Ми більше не може просто продавати продукт успішно, при цьому не поспілкувавшись із цільовою аудиторією та не формувавши довіру до бренду. Проте навіть у 2025-му багато компаній досі використовують “мастхев” інструменти, які давно вичерпали себе. І мова не лише про техніки, а й про мислення та загальне бачення ситуації свого бізнесу з маркетингової точки зору.
У цій статті буде інформація про маркетингові підходи, які варто залишити в минулому, навіть якщо вони ще дають комусь ілюзію результату.
Багато компаній перетворили акції та знижки на єдиний інструмент утримання уваги. У результаті аудиторія перестає бачити справжню цінність продукту та думає, що без -30% його купувати не варто. Це знецінює бренд і формує в користувача залежність від стимулу, коли без знижки немає дії.
Проблема не в самих акціях, а в тому, що вони стали системним сурогатом для ціннісної комунікації. Якщо клієнт купує лише по акції — це сигнал не до наступної розпродажі, а до перегляду позиціонування, цінності, брендової пропозиції.
Що краще: розвивати комунікацію цінності, демонструвати якість, формувати спільноту, вкладатися в after-sales-досвід, інтерактивність вражень від продукту.
Уявна активність в соцмережах, коли контент створюється «бо треба щось постити», — ще одна пастка. Контент без зв’язку з воронкою продажу або брендовою метою не тільки не буде круто працювати, а й розмиватиме образ бренду. Сьогодні одне, завтра інше, потім пауза чи щось ще — не ок. Алгоритми таке не люблять, і люди теж.
Що краще: мати контент-стратегію, що пов’язана з маркетинговими цілями, фазами воронки й конкретними точковими задачами (чи це розважальний контент, прогрів, доказ експертизи, спонукання до дії тощо).
Ще одна болюча точка: маркетинг на інтуїції. Кампанії запускаються «бо всі так роблять і вроді норм», KPI розглядаються лише заднім числом, а ітерації — випадкові або взагалі відсутні. У декого все ще занадто багато рішень приймається на основі відчуттів, а не фактів.
Маркетинг без аналітики — це як їзда з закритими очима. Можливо, пощастить. Але швидше за все — ні. У той час як конкуренти тестують, рахують, сегментують, оптимізують кожну гривню вкладення, компанії без аналітичної основи витрачають бюджети на дотик дарма.
І це не лише про контроль дашбордів та графіків. Це, передусім, спосіб мислення: перевіряти гіпотези, відстежувати зміни поведінки користувачів, розуміти, які дії дають результат, а які просто зайві.
Кожна кампанія має бути перевірена цифрами. Іноді це не про великі бюджети, а банально про вміння правильно читати те, що вже є під руками. Навіть базові показники утримання, відкриття листів, глибина перегляду, повторні візити дають підказки, куди рухатись. Без цієї культури аналізу маркетинг перетворюється на гру у вгадування. А в умовах конкуренції це занадто дорогий ризик.
Цей формат поодинокий, але дехто все одно в нього латентно закоханий. Бо ж він приносить якісь лайки, підписки, охоплення… Так, але не лояльність до бізнесу та не готовність тієї аудиторії щось придбати у вас. Приманена аудиторія найчастіше ніколи так і не стає клієнтами, а от алгоритми все помічають та знижують пріоритет такого контенту. Тож у перспективі — це дуже не хороша ідея. Якщо ваша мета залучення, то будуйте якісну механіку, де є взаємодія з продуктом, а не лише умовна боротьба за безкоштовний подарунок.
Уніфікована email або chat-bot розсилка — це ніби говорити до кімнати повної людей з різними інтересами, сподіваючись, що одне повідомлення зачепить усіх. Це втрата ресурсу і ще й дратує багатьох реальних чи потенційних клієнтів. Користувачі очікують, що бренд звертатиметься до них більш індивідуально та з урахуванням їхніх інтересів.
Якщо захопитись не якісними розсилками, то показники відкриття падатимуть,а клієнти втратять довіру. Теперішній час вимагає не просто автоматизації, а й емоційно-інтелектуального підходу до комунікації.
Почніть із глибокої сегментації: розділіть базу на категорії за поведінковими ознаками, типами клієнтів або етапами воронки. Вивчіть очікування кожного сегменту та адаптуйте контент під їхній контекст. І головне: звертайтесь до людей, а не до “бази контактів”.
Якщо ваш бренд кожного місяця змінює стиль, наратив або тон, щоб «бути в темі», то він втрачає свою унікальність. Це створює враження, що компанія не має власного бачення, а лише наслідує тренди.
Тренди не є універсальним рецептом. Їхня ефективність залежить від аудиторії, характеру продукту й етапу, на якому перебуває бренд. Одним компаніям дійсно варто робити ставку на візуальну естетику, бо це відповідає очікуванням їхньої цільової аудиторії — наприклад, бренди одягу чи косметики з преміальним позиціонуванням. Але багатьом іншим важливіше демонструвати «трушність» — справжнє життя, реальних людей, чесну історію, життєві для ЦА жарти. Для таких брендів надмірно відполірований візуал може викликати недовіру або знецінювати їхню автентичність.
Проблема починається тоді, коли компанія просто копіює тренди без попереднього аналізу, чи відповідає це її ДНК. Зовні це може виглядати «модно», але загалом — “не в тему”.
Суха та шаблонна комунікація створює ілюзію донесення інформації, але не будує довіру. Бренди без власного голосу і манери губляться серед інших. А люди ідентифікують себе з тими, хто говорить зрозумілою їм мовою. Тому однакові шаблонні комунікації для всіх сегментів ЦА — це шлях до байдужості аудиторії.
Комусь пасує стриманий і серйозний тон, але далеко не всім. Наприклад, бренд натуральної косметики може виграти від поетичного тону та романтизації в комунікації. А от місцевий виробник інвентарю для кав’ярень навпаки краще звучатиме живо, прямолінійно й без прикрас.
В обох випадках важливо враховувати те, що мова і ToV має відображати суть і позиціонування бренду.
Пора залишати ці інструменти в минулому. Усі вони колись працювали, але сьогодні заважають. Маркетинг став глибшим, розумнішим, відповідальнішим. Тому пора відповідати цим загальним тенденціям.